Україна на Чемпіонатах Світу з Легкої Атлетики

by Inna Volochai

За історію виступів на Чемпіонатах Світу з легкої атлетики (1993-2019) представники незалежної України вибороли 11 золотих нагород, 13 срібних і 15 бронзових. 

На першому ЧС для окремої національної команди у Штутгарті 1993 року українські спортсмени здобули золото у стрибках з жердиною Сергія Бубки, срібло у стрибках в довжину Лариси Бережної і дві бронзи Віталія Кириленко у стрибках у довжину і Олександра Багача у штовханні ядра (яке нашому спортсмену вручили після того, як американець Майк Сталчі здав позитивний допіг-тест).

Другий для нас ЧС у Гетеборгу 1995 року був дещо менш результативним, що стосується срібних і бронзових нагород, а всі три медалі були завойовані стрибунами: своє чемпіонство підтвердив Сергій Бубка у стрибках з жердиною, світова рекордсменка Інеса Кравець (15.50) була кращою у потрійному стрибку, а Інга Бабакова почала своє подальше медальне сходження на мундіалях з третього результату в стрибках у висоту.

Найбільш успішною була світова першість 1997 року в Афінах: 2 золота, 4 срібла і 1 бронза. Що дозволило піднятись нашій країні на 5 місце у загальному медальному заліку. 

Своє останнє золото з шести на ЧС, починаючи ще з виступів за Радянський Союз з 1983 року (з них три у складі збірної незалежної України на трьох ЧС поспіль 93-95-97) завоював Сергій Бубка, 35-разовий світовий рекордсмен у стрибках у висоту з жердиною (результат якого на відкритому повітрі 6.14 був побитий лише через 26 років також атлетом у жовто-синій формі Армандом Дюплантісом). І ця переможна серія – ще одне рекордне досягнення світових першостей, коли спортсмен зібрав добірку з виключно найвищих нагород на всіх змаганнях, де брав участь.

Як тоді називали (що зараз вважається некоректним), “найшвидша біла жінка планети” Жанна Пінтусевич-Блок на тому Чемпіонаті Світу взяла дві медалі: золото на 200 м і срібло на 100м, поступившись лише 2-ма сотими американці Маріон Джонс. За чотири роки наша спрінтерка таки здобуде титул найшвидшої жінки планети на стометрівці у Едмонтоні (Альберта, Канада), на одну соту перевершивши той результат Маріон Джонс і встановивши персональний рекорд у 10.82 

У стрибках у висоту Інга Бабакова розділила друге місце з представницею терористичної федерації. В Афіни наша атлетка приїхала у статусі бронзової призерки попереднього мундіалю в Гетеборзі; з наступного ж у Севільї вона поїде уже Чемпіонкою Світу, зібравши повний особистий комплект нагород. Ще одне срібло згодом у Едмонтоні гарантувало їй стабільне потрапляння у 10-ку престижного рейтингу Track and Field News Magazine протягом півтора десятка років (1991-2004, за виключенням лише сезону 1998); з них 10 разів у топ-5. Частіше в цьому рейтингу фігурувала лише діюча світова рекордсменка Стефка Костадінова, чий абсолютний результат 2.09 тримається досі з 1987 року.

Два срібла у скарбничку збірної принесли Віта Павлиш у штовханні ядра (пізніше вона буде двічі поспіль бронзовою на ЧС, попри проблеми з допінг-пробами) і Андрій Скварук у метанні молота. Ще одну бронзу зі столиці Греції привезла, за відсутності Олімпійської Чемпіонки і чинної на той момент Чемпіонки Світу Інеси Кравець, наша потрійна стрибунка Олена Говорова з персональним рекордом у 14.67  

У 1999 році – повторення першого для нас ЧС-1993 за медальними здобутками.  Своє золото ЧС нарешті завоювала у стрибках у висоту Інга Бабакова – воно стало єдиним для української збірної на світовій першості у Севільї. Чемпіонка Європи Анжела Балахонова стала срібною призеркою у стрибках із жердиною, а Владислав Піскунов – бронзовим у метанні молота. Олександр Багач повторив досягнення 6-річної давнини, здобувши бронзу у штовханні ядра – на цей раз без допінгових скандалів, в які потрапляв і він сам, за що був позбавлений золота ЧС 1997 року.

2001 рік і Чемпіонат Світу у Едмонтоні приніс нашій збірній по одній медалі кожної проби і всі три були завойовані на жіночих змаганнях: все тими ж Жанною Пінтусевич-Блок, Інгою Бабаковою та Вітою Павлиш.

У 2003-му на Стад-де-Франс у Парижі українські легкоатлети також вибороли три медалі, але всі три бронзові: Віта Павлиш і Юрій Білоног у штовханні ядра, Іван Гешко у бігу на 1500 м (перша стайєрська нагорода для збірної).

Єдину медаль – золоту – у Хельсінки  2005 року приніс Україні стрибун у висоту Юрій Кримаренко, при чому досить неочікувано: вісім атлетів подолали висоту 2.29, але на позначці 2.32 метри планка була збита 23 рази поспіль і лише наш атлет взяв останню спробу, а з нею і свою головну нагороду в кар’єрі.

З Осаки 2007 роки українки привезли дві срібні медалі: у бігу на 1500 метрів Ірина Ліщинська була нагороджена срібною медаллю, хоча церемонія (повторна) була проведена за 7 років через історію з допінгом, яка через рік на Олімпійських Іграх у Пекіні наздожене ще одну нашу срібну призерку того ЧС в семиборстві Людмилу Блонську. 

Найбіднішим на нагороди для нашої збірної був ЧС 2009 року у Берліні. Єдина бронзова медаль була здобута Олександром Касьяновим у десятиборстві з персональним рекордом у 8479 очок.

Чемпіонат Світу 2011 року в Тегу, Південна Корея, ознаменувався першою і поки що єдиною нагородою у жіночій естафеті 4х100м (дівчата показали кращий результат сезону, що дозволило їм піднялись на третю ступінь п’ядесталу) і золотом Ольги Саладухи у потрійному стрибку.

2013 рік, Мордор, стадіон Лужнікі. Українець Богдан Бондаренко стає володарем рекорду Чемпіонатів Світу в стрибках у висоту з результатом 2.41 м (сталось це 15 серпня 2013) – який тримається досі й протримається ще мінімум рік. Ганна Мельниченко відновлює традиції багатоборства і стає кращою по сумі змагань в семи видах з особистим рекордом в 6586 очок. Третє місце Ольги Саладухи у потрійному стрибку та перша медаль у ходьбі: Ігор Главан здобуває бронзу на 50 км.

З Пекіну в 2015 наша легкоатлетична збірна повернулась без золотих нагород. Богдан Бондаренко розділив срібло у стрибках у висоту з представником країни-господарки, а Людмила Оляновська закінчила змагання з ходьби на 20 км з третім результатом.

Лондон-2017 і єдине срібло “European rising star of the year” Юлії Левченко в стрибках у висоту з особистим рекордом у 2.01. За два роки взята двометрова позначка принесла їй лише четверте місце на ЧС у Катарі.

На останньому ЧС у Досі 2019 року, багатому на нові рекорди, її партнерка по команді Ярослава Магучіх стала віце-чемпіонкою світу в найуспішнішому виді для наших легкоатлетів, встановивши WU20R у 2.04 (з таким же результатом, але за рахунок меншої кількості спроб Росі тоді не дала взяти золото більш досвідчена Ласіцкене, яка досі не розуміє, за що їй не дозволяють захистити свій титул у Юджині).
Марина Бех-Романчук у стрибках в довжину показує свій кращий результат в сезоні 6.92  і виграє ще одне срібло для збірної України. Повторення Осаки’07

Відлік медалям ЧС-2021(22) у Юджині, де наша країна представлена найменшим складом за всю історію виступів, відкрив Андрій Проценко з кращим результатом сезону 2.33 у стрибках у висоту, вперше у кар’єрі відібравшись у фінал ЧС – востаннє ця висота на змаганнях такого рівня підкорилась йому на Олімпіаді-2014 в Ріо-де-Жанейро, але принесла тоді лише 4-те місце. 

Ярослава Магучіх повторила свій попередній здобуток, закінчивши виступи у стрибках висоту срібною нагородою, з таким же рез-том як і переможниця (2.02), але з більшою к-стю читих спроб.

Станом на екватор турніру маємо повторення Пекіну’15, але попереду ще добра половина змагань, тож очікуємо на поповнення скарбнички збірної України і вболіваємо за наших спортсменів!