TOП програм Олімпійського сезону у фігурному катанні

by Inna Volochai

Минула добра половина сезону і ми мали змогу надивитись достатню кількість прокатів, аби формувати якісь рейтинги. Отже, вашій увазі пропонується суб’єктивний хіт-парад, в якому не буде місця класиці, заїждженим Ромео і Джульєтті, варіацій на тему Лебединого Озера, Болеро, Кармен, Вівальді чи Рахманінова. А також спроб “перекатати” знакові програми, які асоціюються (принаймні у автора) виключно з конкретними фігуристами, що свого часу здійснили прорив. Але це не означає, що ми про них не згадаємо.

Топовий топ: Ґабріелла Пападакіс / Ґійом Сізерон 

Їх ритм-танець – однозначно краща програма сезону! Шедевр, який можна передивлюватись безкінечно і кайфувати щоразу завдяки геніальній постановці і бездоганному виконанню. 

Навіть якщо ви настільки далекі від фігурного катання, що дивитесь його раз на рік на ковзанці біля новорічної локації за чашкою глінтвейну чи обліпихового чаю. 

З допису Катерини Макаревської дізналась, що рухи французи почерпнули зі стилю вакінг (waacking), що родом із гей-клубів 1970-х, для якого, втім, притаманніша музика диско.

Витримуючи тематику вуличних танців, Габріела і Гійом віддали данину ЛГБТ-культурі того й цього часу і адаптували під музику Джона Ледженда. Тож тепер, коли чую голос Ледженжа і “I was sent here for you”, перед очима проноситься, точніше, пропливає саме їх прокат.

В той же час їх танго в довільній не так чіпляє; але зважаємо на Олімпійський цикл і вподобання суддів. Втім, якщо і з таким контентом французи не виграють Олімпіаду – я точно зневірюсь у цьому виді спорту (чи у цьому виді фігурного катання як мінімум) 

Медісон Чок / Еван Бейтс 

Як самі фігуристи зізнавались в інтерв’ю, ідея поставити довільну під Дафт Панк до них прийшла у спортзалі, де вони почули їх трек і згадали про свою любов до французького електронного дуету, що розпався на початку року. 

Нетривіальні, небанальні, креативні й футуристичні. В прямому і переносному сенсі космічна Медісон, в образі якої продумана кожна деталь: від сукні до зачіски, макіяжу і манікюру. Фантастична актриса і фігуристка! Так, і Еван.

Після кобри, яка за два сезони полюбилась, було важко вигадати щось, в чому б вони були органічніші. Але вдалось вкотре здивувати. І хоча їх ритм-танець під мейнстрімну Біллі Айліш, все ж хотілось, аби ця танцювальна пара поборолась за медалі.

Нейтан Чен 

Немезіс у короткій програмі – це як “немезіс” чотирьохрічної давнини у Пхьончхані, коли талановитий і амбіційний юнак не послухав мудрого Рафа і завалив олімпійський дебют, перенаситивши прокат надто складним і не надто стабільним на той час контентом.

За цей Олімпійський цикл він жодного разу не програвав, окрім першого старту на Скейт Америка, де і представив публіці майбутній доробок на Пекін.

Довільна минулорічна – то був суцільний мед в очі (та вуха) тривалістю в чотири хвилини, але Чен вирішив цього разу піти консервативнішим шляхом і звернутись до творчості Моцарта. Буду відвертою у своїй (не)любові до класики: не настільки сильні враження, але під кінець Нейтан розкатує і вивозить на класі.

Кевін Еймоз 

Француз сраждав і від локдаунів, і від розлуки з улюбленим тренером Сільвією Фонтаною, і від безкінечних травм. Ставив сам собі програми в минулому сезоні, вкотре довівши, що не боїться експериментувати з образами. 

Але обидві цьогорічні постановки, що Кевін явив публіці на домашньому етапі Гран-Прі, драйвова коротка під Принца і (омобливо) експресивна довільна під саунтрек з “Хмарного атласу” –  jewel, хай поки що і не доведений до блиску.

Марк Кондратюк

Відкриття минулого сезону! Самобутній, оригінальний, “артовий” (як його охарактеризував Ваня Шмуратко, чим і звернув мою увагу на цього фігуриста).

Тримають від початку і до кінця динамічність, швидкість, точне потрапляння в образ і музичні акценти; немає відчуття, ніби він катає (як багато хто) одні ті самі зв’язки, байдуже під яку мелодію.

Обидві програми, як коротка під “Золотий Вік”, так і довільна під рок-оперу “Ісус Хритос – суперзірка” в цьому плані досить новаторські, особливо як для Олімпійського комітету країни, яку представлятиме фігурист. 

З Круелли Александри Трусової нарешті перестали ліпити недолугу Джульєту й ідеально потрапили в кіношний образ. Навіть зірвані елементи не так ріжуть очі і не настільки псують загальну картинку: при такій кількості заявлених квадів “ракета” цілком може собі дозволити один-два завалити.

Софья Самодурова: 19-річна Чемпіонка Європи запам’яталась симпатичною і легкою короткою під Дуа Ліпа і доволі, здавалось би, очевидним вибором “Мулан” у вокальному супроводі солодкоголосої Крістіни Агілери для довільної на олімпійський сезон, який для вихованки Мішина, схоже, вже закінчився і за чутками може стати останнім.

Серед спортивних пар я б виділила хіба японців Ріку Міура / Ріучі Кіхара – в їх програмах купа цікавих знахідок і самі постановки дивляться легко, жваво і свіжо. І наших Віолетту Сєрову / Івана Хобту – за хуліганську коротку під “Birds of Prey” і образ Харлі, який дуже личить партнерці!

___________________________________

Програми фаворитів, які НЕ увійшли до рейтингу

Юзуру Ханью: зухвала і драйвова минулорічна коротка під “Let me entertain you” Робі Уільямса точно би потрапила в топ, але Юзу перемістив її в гала, замінивши попутно і чорний шкіряний костюм на скромніший “білий верх-чорний низ”.

На свій третій Олімпійський сезон дворазовий Чемпіон взяв по великому рахунку те саме, що і на минулих двох, ускладнивши собі життя поки що незарахованим 4А (ох відчуваю, як починають летіти гівнячки від поціновувачів “Сеймея”, Ше-Лінн Бурн, кімоно і японської культури, невід’ємною частиною якої уже став і сам Юзуру Ханью)

Джейсон Браун і його список Шиндлера – це особиста і дуже глибока історія, але після постановки Авербуха для Ліпніцкої постійно проводиш паралелі і згадуєш дівчинку в червоному вбранні. Хоча визнаю, що його варіація на цю тему явно успішніша, ніж у Коляди (від якої той встиг відмовитись на користь минулорічного Білого Ворона)

Завжди суперкомпонентний Джейсон, тим не менше, матиме непогані шанси з нею, навіть не дивлячись на відсутність чистих квадів (як і у Васільєвса) хоча і значною мірою залежатиме від помилок суперників. Таке вже траплялось з Еваном Лайсачеком у Ванкувері; але прогрес відтоді валить семимильними кроками (чи то обертами в чотири з половиною), тому історія нарядчи повториться.

Коротка “Sinnerman” минулорічна; коротка шедевральна. З розкішними шпагатом, бауером, без квадів і без коментарів. 

Шома Уно: після авангардного Арміна ван Бюрена попередніх сезонів очікувала від них зі Стефаном Ламб’єлем чогось прогресивнішого, ніж доволі заїжджене (хоч і менш класичне, порівняно з Валієвою) Болеро. 

Найбільш вірогідної майбутньої Олімпійської Чемпіонки Каміли в моєму рейтингу теж не буде – можливо, якби їй лишили минулорічну повітряну коротку під “Шторм” Редфорда…

Еріка з його новою партнеркою Ванессою Джеймс – також. Цікава сама пара і те, як вони “прикатаються” до Олімпіади. Але обидві постановки схожі, ліричні і дещо приторні, тому враження певною мірою розмиваються.

Не зовсім зрозуміло, під що кататимуться на Олімпіаді Вікторія Сініцина з Нікітою Кацалаповим – ми толком не бачили їх довільної (чи то під Майкла Джексона чи то під Людовіко Ейнауді?) ні цього сезону, ні минулого через травми і зняття зі стартів. Тим часом від дуету  Степанової і Букіна я очікувала чого завгодно, але не банальну нудну класичну Джульєтту в сучасній нічній сорочці.

_________________________________

І наостанок рейтингу, який перетворився на лонг-рід, хочеться згадати програму, що могла би прикрасити сезон. Йдеться про “Alegria” із репертуару Цирку дю Солей від Євгенії Медведєвої, поставленої ще під керівництвом Браяна Орсера, яка на жаль стала показовою і прощальною у спортивній кар’єрі срібної призерки минулої Олімпіади, а тепер головної зірки льодових шоу Авербуха і тіктоку Мілохіна.