Вчорашній дуже емоційний день якось дуже плавно перейшов у день сьогоднішній, і ця субота стала першим, і слава Богу єдиним днем на Чемпіонаті Світу, коли у стартових протоколах не було жодного українського спортсмена чи спортсменки.
Останні два дні у Будапешті будуть розпочинатися дуже рано, тому що у суботу та неділю по вулицях міста будуть бігти марафонці. Сьогодні стартували жінки, і о 7 годині ранку на центральній площі, де і відбувалися змагання зі спортивної ходьби температура була +23 градуси, і це здавалось би просто ідеальна погода, але на фініші, о 9:30 уже було під +30. Тому цей марафон легким не міг бути апріорі. Спортсменки спочатку пробігають маленьке коло у 2 кілометри навколо Площі Героїв, а потім долають 4 великих кола по історичному центру Будапешта, перебігаючи мости з Буди у Пешт і назад.
У жіночому марафоні, як і зазвичай була домінація Східної Африки, і перед останніми кілометрами на групі лідерок були одразу 4 ефіопки. Але далі щось пішло не так, і спочатку Цехай Гемечу зійшла з дистанції, а за 1500 метрів до фінішу просто фактично зупинилася Ялемзерф Єуалав, яка на останніх силах добігла в підсумку на 5 позиції. Чемпіонкою в підсумку стала переможниця дуже престижного Валенсійського марафону 2022 року, Аман Берісо Шанкуле, з результатом 2:24.23, другою фінішувала її співвітчизниця Готітом Гебресласе, а бронза поїхала у Марокко разом з Фатімою Гардаді.
Також сьогодні закінчувалися змагання десятитборців, які протягом двох днів з ранку до ночі змагалися на Національній Атлетичній Арені Будапешту і всіх можливих видах легкої атлетики. І це було дуже дивне десятиборство. На старт заявилися 24 спортсмени, і ще в перший день через травму стопи припинив змагання чинний чемпіон світу, і головна надія Франції на золото – Кевін Майєр. Трохи пізніше, знову таки через пошкодження знявся також Чемпіон Світу 2019 – Ніколас Кауль. І уже сьогодні зранку стало відомо, що на другий день змагань не вийде американець Закарі Земяк та ще 3 спортсмени. А у змаганнях з стрибків з жердиною одразу три спортсмени не змогли подолати стартову висоту, і по факту перед вечірньою сесією у боротьбі залишилися лише 15 атлетів з 24. При цьому реальні шанси на медалі були лише у шести.
Окрім марафонів, у останні два дні також розігруються медалі у естафетах, бігах на 5000 метрів і на довгих спринтах, тобто на 800 метрів. І сьогодні чоловіки бігали якраз таки на два кола. Ще позавчора у попередніх забігах вилетів чемпіон 2022 року Емануель Корір з Кенії, тому фаворитами фіналу були дуже сильно у цьому сезоні два алжирці, Мула і Седжаті, а також бронзовий призер з Орегону – Марко Ароп, та другий найшвидший кенієць цього сезону – Емануель Ваньйоньї. Уже з перших метрів дистанції було помітно, що кенієць хоче бігти в свій темп, лише 52.68 на першому колі, це далеко не рекордний темп, який ніби як мав влаштовувати Емануеля. Але за 300 метрів до фінішу Ароп вийшов на зовнішній радіус і дав такий ривок, що втриматися не зміг ніхто. Канадець в підсумку досить спокійно відпрацював і фінішні 100 метрів, та заслужено забрав золото. Ваньйоньї став другим, а боротьбу за третє місце виграв британець Бен Патіссон. Обидва алжирці – без медалей, а Седжаті взагалі був дискваліфікаваний за те що при виході з останнього віража дуже активно розштовхував всіх навколо.
І це стало початком чудового вечора для канадської легкої атлетики, тому що спочатку золото та срібло завоювали Пірс Лепаж і Дам’єн Ворнер у десятибирстві, а потім срібло до загального заліку збірної Канади додала у штовханні ядра Сара Міттон. Станом на передостанній день – Канада посідає друге місце в медальному заліку, і це насправді величезна сенсація. Золото досить спокійно, фактично уже в першій спробі виграла Чейз Ілі з команди США.
У жіночому фіналі на 5000 метрів ми побачили третій дубль битви між Хассан та Кіп’єгон. В фіналі на 1500 метрів виграла кенійка, в півфінальному спринті на 5000 метрів перемогла Сіффан, і ось фінал, та останній шанс для нідерландки взяти золото на цьому чемпіонаті світу. Забіг очікувано був дуже повільним, ніхто на результат бігти не планував і у підсумку на фініші були зафіксовані 14:53.88 – це майже на 50 секунд повільніше світового рекорду, який був встановлений кілька місяців тому. Чемпіонати Світу та Олімпійські Ігри – не ті змагання на яких встановлюють рекорди на стаєрських дистанціях, тому майже завжди ми стаємо свідками дуже тактичних фіналів. Так сталося і сьогодні у Будапешті. Хассан та Кіп’єгон прив’язані одна до одної невидимою ниткою пробігти 4600 метрів, і разом з чемпіонкою світу у кросі, Беатріс Чебет почали спринтувати за 400 метрів до фінішу. Сіфан намагалася вийти у велосипедному стилі з-за спини у кенійки, але до останніх метрів їй цього зробити так і не вдалося. Фейт Кіп’єгон стає першою спортсменою в історії хто виграє 1500 та 5000 метрів на одному чемпіонаті, а Сіфан Хассан їде додому без золотої медалі і ж дуже поганими спогадами про цей чемпіонат. Падіння на 10000 метрів, бронза на 1500 і срібло на 5000.
Але глобально, як це зазвичай і буває в дні коли проводяться фінали у чоловічій жердині, цей день був бенефісом Арманда Дюплантіса. Шведський американець виграв, але світовий рекорд у 6.23 він побити не зміг. Американцем він сам себе назвав на прес-конференції після змагань. Призерами став хлопець з шведським паспортом, який виріс, учився і живе в США, філіпінець, який проживає в Італії, і його тренує український тренер Віталій Петров, нагадаю, колишній тренер Сергія Бубки. Австралієць та американець розділили бронзу, тому подіум у стрибках з жердиною став дійсно найбільш глобальним з усіх, але рівних Мондо Дюплантісу знову не було, і не дивлячись на те, що Ей Джей Обієна стрибнув 6.00, все рівно швед був сильніше. Він взяв 6.05 з першої спроби, а коли філіпінець переніс свої спроби на 6.10, то Дюплантіс так само спокійно впорався і з 6.10. Друга золота медаль чемпіонату світу у Мондо, і на прес-конференції він сказав, що ще 5 штук для того щоб в історичному ракурсі обійти Бубки – це те про що він, звичайно, думає.
Закривали день естафети 4 по 100 метрів, і якщо сумнівів у американській збірній у чоловіків, після отримання стартових протоколів не було ні у кого, то у жіночій естафеті мала бути справжня заруба. Так воно і сталося, американці Колмен, Керлі. Карнс і Лайлз просто знищили усіх, не дивлячись на те, що передача палички від Керлі до Карнса і далі до Ноа Лайлза була далекою від ідеалу. Але 37.38 і олімпійські чемпіони з Італії за спиною, і Ямайка на третій позиції. Ноа Лайлз виграє, як і обіцяв три золота у Будапешті. До нього такий хет-трик робили лише 5 спортсменів в історії!
У жіночій же естафеті ми очікували боротьбу трьох естафет, класичні збірні Ямайки та США і сильна цього сезону збірна Великобританії. У Ямайки у півфіналі бігла Елейн Томпсон-Ерра, Олімпійська Чемпіонка Токіо і Ріо на 100 метрів, але у фіналі їй місця не знайшлося, у американок вийшли усі найсильніші. І це було прекрасно. РІвний старт, чіткі передачі естафети і фінішна пряма на якій змагаються чемпіонка світу на 100 метрів проти чемпіонки світу на 200 метрів. Шакері Річардсон була швидшою, 41.03 – рекорд чемпіонатів світу, і США виграє свою 11 золоту нагороду.
Був сьогодні також момент, який мене, та ще багато кого розчарував. Десятиборці закінчили свій фінальний забіг о 21.33 за місцевим часом, і поки вони віддихалися, та підготуватися бігти на коло пошани, класичне для багатоборців коло пошани – на старт уже випустили чоловічі естафети, а як тільки добігли хлопці, і люди, які два дні зранку до ночі тішили вболівальників побігли на своє коло нарешті, їх знову зупинили – на цей раз через жіночу естафету. Та й у мікст-зоні десятиборці опинилися разом з Фейт Кіп’єгон, Дюплантісом і учасниками обох естафетних фіналів, і хоч антропометрично вони ніде на загубляться, то з точки зору уваги – їх сьогодні обділили.
Віталій Волочай, з Будапешту, спеціально для Sporthub.Media
You must be logged in to post a comment Login