Як Рим на кілька годин став українським

Недільний день розпочався з транспортного колапса. Рим, як місто, досить часто приймає великі спортивні події. Тут досить часто фінішує велогонка Джиро, тут щороку бігають марафони, але я вперше у місті в принципі, ну і вперше коли у Римі перекривають рух через спортивні змагання. Сьогодні о 9 ранку стартували півмарафони, і здається це не проблема, тому що всього навсього годинка перекриття історичних вулиць – люди подивилися і пішли далі займатися своїми туристичними справами і шукати капучино, яке тут чомусь до 10 ранку майже не можливо ніде купити. 

Але як виявилося, влітку, в неділю зранку у Римі занадто багато туристів, і офіцери карабінері та волонтери сьогодні страждали як ніколи, пояснюючи всім бажаючим прогулятися, що поки цю дорогу переходити не можна. Зачекайте. Хлопці будуть бігти 21 кілометр, а через півгодини після них дівчата. Дорога з мого готелю на стадіон на спеціальному автобусі для преси зазвичай тривала десь 15 хвилин, сьогодні зранку ми їхали майже годину, тобто приблизно стільки, скільки біг по вулицях Вічного міста чемпіон Європи, італієць Єманабера Кріппа. Срібну медаль здобув ще один місцевий спортсмен П’єтро Ріва і італійці станом на ранок третього дня чемпіонату мають уже 12 медалей, 6 з яких золоті. Найкраще досягнення в історії італійської легкої атлетики – це 12 медалей за весь чемпіонат Європи. А ми навіть до екватору не дотягнулися.

Жіночий півмарафон, до речі, теж був досить цікавим. Ціла група натуралізованих кенійок і ефіопок, які представляли Румунію, Ізраїль чи Німеччину мали б розіграти між собою медалі, але на цей забіг зареєструвалася срібна призерка Риму 2024 у бігу на 5000 метрів, Крістіна Гревдаль з Норвегії, і менше ніж 36 годин після свого забігу на 5 км вони змогла виграти другу медаль Чемпіонату Європи, цього разу золоту, заливши за спиною натуралізовану румунку Меллі та британку Гогер-Такері!

Але все що було до обіду не мало серйозного значення для нас, тому що ще рік тому саме 9 червня 2024 року було обведене червоним олівцем у календарику всіх справжніх фанатів легкої атлетики. Стрибки у висоту, потрійний у дівчат, і молот у чоловіків ОДНОЧАСНО і у сусідніх секторах.

Дуже шкода, що Євро-2024 пропускає Марина Бех-Романчук, але і без неї було важко розірватися між секторами. Михайло Кохан мав чудові шанси на медаль, тому що він єдиний з європейців цього року метав за 80 метрів, при чому не одноразово. Але поляки Файдек та Новіцкі виходять на пік форми якраз до найважливіших стартів, і саме так сталось у Римі. Останньою спробою, Олімпійський Чемпіон Войцех Новіцький метнув на 80 метрів 90 сантиметрів і виграв золото, Михайло став третім, і вперше в житті здобув дорослу медаль будь-якого чемпіоната – і це прекрасний старт літа.

А поруч з ним Ярослава захищала свій титул з Мюнхена. На Чемпіонатах Європи серйозних суперниць у Магучіх не так багато як на світових першостях, але є сербка Топич, є Ірина Геращенко, і час від час видають розкішні старти інші європейки, як це наприклад, зробила Лія Апостоловськи з Словенії взимку у Глазго.

Але в неділю у секторі було лише три спортсменки. Дві українки і сербка. Ірина Геращенко, яка дебютувала на чемпіонатах Європи 10 років тому, і досі є наймолодшою українкою, яка стартувала на Євро, нарешті здобула медаль. Вона багато разів була поруч. Четверті місця, п’яті, стрибки з 2.00 і все рівно дерев’яна нагорода – у кар’єрі Геращенко було дійсно все. А ось від тепер є ще й медаль континентальної першості. Ярослава стрибнула на 4 сантиметри вище, і хоч Ангеліна Топич пробувала змагатися на 1.99, але 2.01 від українки стали фінальною крапкою змагань. Перше золото Чемпіонату Європи 2024 і дві бронози за один вечір. Неділя була дійсно непоганою для України.

Але все таки треба повертатися до травми Марини Бех-Романчук. Без Марини шансів у секторі для потрійного стрибка у українок було мало, і те що 2 наші спортсменки вийшли в фінал – фактично нічого не означає. Дівчата закінчили на 11 і 12 місцях. А результати фіналу були такими, що Марина мала б тут медаль, але з цим нічого не поробиш, і залишається лише сподіватися на її відновлення до Олімпіади. 

Немає на Чемпіонаті Європи також Вікторії Ткачук, тому вона свою медаль з Мюнхена захистити теж не зможе, а от Анна Рижикова такий шанс мала, і результати по сезону були непоганими, тому сподівання на фінал, як мінімум у нас були. Але в день півфіналів на стадіоні відбувалось щось дивне, ледь не половина учасниць півфіналів пробігли найкращі забіги в житті, було побито кілька національних рекордів, і Анна до фіналу не вийшла. Не вийшли до фіналу також бігуни на 400 метрів – Шостак та Погорілко. Обоє були дуже близькими, але не дотягнулися до топ-8 буквально на кілька десятих секунди. 

Варто відзначити Мар’яну Шостак окремо. Ця дебютантка європейських першостей навчається та тренується в США, і в свому юному для легкої атлетики віці уже біжить дуже гарні секунди. Тут Мар’яна встановила Personal Best і в мікс-зоні була не дуже задоволеною, тому що відчувала, що може пробігти ще краще. Все таки система NCAA в Америці вміє продукувати спортсменів височенної якості, і будемо сподіватися до Шостак і далі продовжить розвиватися і фінали на 400 метрів пласких у України ще будуть.

Останні 2 дні Чемпіонату Європи будуть не дуже насиченими для українців. Дорощук та Лавський у фіналі стрибків у висоту, та Фельфнер у кваліфікації метання списа. На цьому наші шанси на нагороди закінчуються і я дуже сподіваюсь до в середу ввечері у України буде більше, ніж 4 медалі, які є у нас після 4 змагальних днів.