Швейцарські класики

by Inna Volochai

Січень в календарі Кубку Світу – період класик. І перша їх половина традиційно проводиться в Швейцарських Альпах: Адельбодені і Венгені.

Цьогоріч Адельбоден звично приймав дві технічні гонки з гігантського та спеціального слалому; а Венген, де до пандемії окрім швидкісного спуску і слалом проводилась також комбінація, на цей раз прихистив ще й супер-гігант, що був перенесений із Лейк Луїса транзитом через Борміо. 

За ці вісім днів ми з вами побачили змагання в усіх видах; а даунхіл і слалом навіть двічі. 

Останні перед Олімпіадою етапи з гіганту і супергіганту виграв Марко Одерматт. 

Швейцарський вундеркінд все міцніше закріплюється в ролі фаворита у всіх видах, де виступає. І втілює мрії в реальність: виступити в Адельбодені в червоній майці й довезти її до фінішу і виграти на домашньому снігу! При чому останню він повторив двічі і двічі в історичному для Швейцарії контексті: став першим швейцарцем за 14 років, на честь перемоги якого в гіганті на фініші Чунісберглі грав гімн країни і першим швейцарцем, що виграв супер-гігант на Лауберхорні, проведений тут лише вдруге з 1994 р.

П”ятничний хоч і скорочений швидкісний спуск на легендарному схилі став першим в його дорослій кар‘єрі в Кубку світу. Але продовжити переможний домашній стрік Марко не дозволив   досвідчений і потужний Александр Амодт Кілде, з яким в Одерматта йде боротьба не лише в заліку супергіганту а й в загальному також.

За супергігант вікінг відігрався, але на генеральну класифікацію це особливо не вплинуло і вже в класичному суботньому даунхілі Марко збільшив свою перевагу, закінчивши змагання на три позиції вище (4 проти 7) і ; а норвежець втратив видову червону майку на користь Домініка Паріса, який лише на дві сотих перегнав Одерматта і не пустив того на подіум. 

Без подіумів в обох домашніх швидкісних спусках на улюбленій трасі не лишився триразовий переможець Венгена Беат Фьойз. Швейцарець в будь-який момент був готовий покинути змагання на гелікоптері і вилетіти до дружини, яка з дня на день очікувала народження їх другої дитини

В класичному суботньому даунхілі стати чотириразовим йому завадив Вінсент Кріхмайр, якого швейцарці не хотіли допускати до змагань через пропуск тренувань (австрієць напередодні здав позитивний ковід-тест, але на момент старту гонки уже вийшов з протоколу). 

Для діючого Чемпіона світу федерація все ж зробила виключення в день гонки, давши йому можливість номінально проїхати перші ворота і повернутись на старт. Під свист швейцарських вболівальників Кріхмайр промчав легендарним 4-км спуском і переграв найстабільнішого з найшвидших гірськолижників останніх чотирьох сезонів на його ж полі. 

Все ж найбільша увага в суботу була спрямована на легенду швейцарського гірськолижного спорту Карло Янку, який в цей день прощався зі своєю видатною кар”єрою професійного гірськолижника. В останні роки через проблеми зі здоров”ям ми не так часто бачили його виступи в Кубку Світу, але важливість самої його присутність у швейцарскій збірній важко переоцінити. В першу чергу що стосується передачі досвіду новому поколінню, найяскравішим представником якого став Марко Одерматт, для якого Янка залишався взірцем і ментором. 

Багато в чому 24-річний Марко і 35-річний Карло схожі (і не лише зростом): так само в доволі молодому віці увірвались в світову еліту, змагаючись в тих самих трьох дисциплінах. 

Янка за свою 15-річну кар‘єру став Олімпійським чемпіоном, Чемпіоном світу і володарем великого кришталевого глобусу; в Одерматта це все ще попереду.

І перейдемо до спеціального слалому – єдиної дисципліни, яку не їздить Марко і яка вже другий сезон поспіль залишається найбільш непередбачуваною дисципліною в Білому Цирку. 

В класичній гонці в Адельбодені, де піднятись на подіум – велика честь навіть для титулованих слаломістів, він (подіум) міг бути повністю австрійським. По першій спробі лідирували одразу два австрійці, при чому з однаковим результатом: Фабіо Гштайн і Мануель Феллер.

Але перший з них не зміг приборкати хвилювання і стартуючи останнім, зійшов перед фінішним крутяком. Другий впевнено доїхав до фінішу, здобувши перші слаломні очки в сезоні і повторивши результат у гіганті за день до того на цьому ж схилі. Але і він не був кращим в цьому проїзді. 

29-річний Йоханнес Штрольз вперше за майже 10-річну, хоча і нерегулярну історію виступів в Кубку Світу, не просто заїхав на подіум, а виграв канонічну гонку! Австрієць пробився у другу спробу з 38-м стартовим номером і 7-м кращим результатом, скориставшись «вікном можливостей» у вигляді нетривалого поліпшення видимості на трасі під час майже безперервного снігопаду

Австрійську вечірку розбавив Лінус Штрассер, який знову, як і рік тому, здобув подіумний результат.  Себ Фосс-Солеваг і Крістофер Якобсен синхронно зійшли у першій спробі, але це їм не завадило продовжувати ділити лідерство у слаломному заліку. 

Спрогнозувати, що переможцем наступного етапу у Венгені стане норвежець було неважко. Що це буде не дворазовий переможець елітного Манліхена/Юнгфрау Хенрік Крістофферсен, і не діючий Чемпіон світу і (наразі) лідер слаломного заліку Себ Фосс-Солеваг, а 21-річний Лукас Браатен, якому в слаломі цього і попереднього сезону в кращому разі вдавалось зачепитись за топ-10 – майже нереально. 

Перші два якраз і лишались головними претендентами на перемогу після першого заїзду, який впевнено виграв Крістоферсен з номером 1 на майці; але і володар червоної відпустив співвітчизника на цілком робочі півсекунди. Між ними зумів ще втиснутись всюдисущий Ману Феллер з мінімальним відставанням від лідера в одну десяту секунди.

Лукас Браатен, стартуючи з-за меж 30-ки ледве кваліфікувався в другу спробу, програючи більш, ніж дві секунди.

Тож фактично був форранером після обіду і зумів на 100% скористатись свіжою чистою трасою, виставленою тренером своєї збірної. 

Лише одиницям вдавалось тактично перелаштуватись під різні снігові кондиції на змінах рельєфу при дуже хитрій розстановці воріт. Чи не першим серед них був Олімпійський Чемпіон 2010 Джуліано Рацоллі, який програв Лукасу третину секунди, але побачивши червоне світло на таймері, пішов собі перевдягатись. Як виявилось, зарано, атже його зміг посунути лише місцевий герой Даніель Юль, що став першим швейцарським слаломістом, який зміг піднятись на подіум у Венгені протягом останнії 23 років. На три сотих буквально відстав від досвідченого італійця Фабіо Гштайн, який разом з Лоіком Мейярдом стали єдиними гірськолижниками, що спромоглись чисто по другій спробі програти Браатену менше секунди і в результаті посіли 4-е і 7-е місця відповідно.

Майже 45 хвилин Лукас чекав на лідерському кріслі на того, хто зможе доїхати в зеленому коридорі і змінити його на цьому посту; і лише Хенрік Крістоферсен у завершальному проїзді віз на фініш секунду переваги, але несподівано і сенсаційно зійшов за кілька воріт до кінця (флешбек з Валь-Д‘Ізером від Віньяцера і Мадонною від Ноеля) 

Браатен просто не міг повірити своєму першому подіумі в кар‘єрі; і те саме можна сказати і про Рацоллі, який востаннє був на ньому тут же, у Венгені, 6 років тому! 

Дива трапляються, і здається, це далеко не останні сюрпризи в цьому сезоні! Можливо, наступний трапиться уже в Шладмінгу на класичному нічному слаломі? Чекаємо на продовження Білого Цирку уже на австрійських класиках!