Індіана, Портленд, Нью-Орлеан, Сан-Антоніо та Вашингтон. Підсумки оффсізону НБА

Олексій Борисовський

Індіана Пейсерс

Пішли з команди: Рікі Рубіо, Ті Джей Уоррен, Ленс Стівенсон, Дуейн Вашингтон (вейвер).

Підписання: Ошає Бріссетт (опція команди в 1,86 млн), Джейлен Сміт (15,13 млн/3 роки).

Трейди: Малкольм Брогдон в Бостон на Деніела Тайса, Аарона Несміта, Ніка Стаускаса, Маліка Фіттса, Джувана Моргана та пік 1 раунду 2023 року.

Стан селарі кепу: 94 млн на 14 гравців, 29,6 млн до селарі кепа.

Драфт: Бенедікт Матурен (6), Ендрю Нембхард (31), Кєндалл Браун (48), Юго Бессон (58).

Індіана намагається продовжити перебудову складу і остаточно розірвати зв’язок із командою імені Віктора Оладіпо. Після літнього обміну Малкольма Брогдона та уходу Ті Джея Уоррена для цього залишається тільки обміняти Майлза Тьорнера, але з цим вже два роки є проблеми – ніхто не хоче платити за бігмена першими раундами.

Індіана лишається головним і самим логічним претендентом на те, щоб врятувати Лейкерс і забрати Рассела Уестбрука. Для цього в них є дуже підходящі ЛАЛ Тьорнер та Бадді Гілд, а також майже 30 млн вільного місця під стелею зарплат. Але каліфорнійці лишаються заручниками ЛєБрона Джеймса та його маніакального бажання зіграти в одній команді з Бронні, тому два потрібних для цього трейда піка поки що дати не можуть.

Що стосується трейду Брогдона, то Бостон отримав тут дуже гарне велью скинувши непотрібних їм гравців за одного з найкращих рольовиків НБА ціною всього одного першого раунду, який повинен бути дуже близьким до 30-го піку.

Індіана стала заручником свого бажання неодмінно скинути його цим літом, а після трейду Вашингтона за Монте Морісом реальних варіантів залишилося небагато. Ось таким жорстоким буває ринок, коли за майже зірку на непоганому контракті ти отримуєш трупи Деніела Тайса та Аарона Несміта вкупі з «гнилим» першим раундом.

Але погляд Індіани направлений на майбутнє, частиною якого неодмінно стане вибраний під шостим піком драфту Бенедікт Матурен. Бен показав гарну гру в Літній Лізі, де відмітився не тільки здібностями скореру та грою в захисті, а й своїм характером. Саме нереальна впевненність в своїх силах та готовність брати на себе відповідальність у будь-якій ситуації кидались до зору в першу чергу.

Як на мене, це необхідна якість для того, щоб із 3-енд-ді проспекта стати справжньою зіркою. По цьому він нагадує мені молодого Кобі Брайанта або Дуейна Уейда. Зі скіллами там теж все в порядку, тому я високо оцінюю його шанси стати суперзіркою, якщо він буде докладати до цього стільки ж зусиль на тренуваннях, як це робили Кобян та Ді-Уейд.

Також Пейсерс підняли опцію команди Ошає Бриссетта та видали 15 млн доларів з опцією гравця Джейлену Сміту. Рік Карлайл вже сказав, що Сміт повинен бути стартовим форвардом команди в наступному сезоні і отримає можливість закріпитися в якості бігмена майбутнього.

В цьому оффсізоні менеджмент Індіани ще не досяг всіх своїх цілей, переманити Деандре Ейтона не вдалося, а трейд Брогдона можна було провести набагато краще, тому повністю позитивної оцінки Пейсерс від мене не отримають.

Але в команди є чіткий вектор розвитку, а перебудова складу вже майже завершена лише за один рік. Тому і негативити особливо з приводу Індіани також не хочеться.

Портленд Трейл Блейзерс

Пішли з команди: Джо Інглз, СЖ Еллєбі, Ерік Блєдсо (стретч).

Підписання: Юссуф Нуркіч (70 млн/ 4 роки), Анфєрні Саймонс (100/4), Гері Пейтон ІІ (26,15/3 – МЛЕ), Деміан Ліллард (121,77/2 – екстеншен), Дрю Юбенкс (1,97/1).

Трейди: Джерамі Грант та Ісмаель Камагате з Детройту на пік 1 раунду Мілуокі 2025 року, 36-й пік 2022-го, 2 раунд 2026-го від Портленду або НОП (кращий).

Ісмаель Камагате в Денвер на пік 2 раунду 2024-го.

Стан селарі кепу: 151,5 млн на 16 гравців – на 1,5 млн за лакшері тексом.

Драфт: Шейдон Шарп (7), Джабарі Уокер (57).

Портленд був однією з самих цікавих, але не зрозумілих команд цього оффсізону, бо в них була можливість мати 60 млн під кепкою, високий пік на драфті, а також неоднозначні Нуркіч та Саймонс на ринку.

Мені це літо здавалося відмінною можливістю для Трейл Блейзерс розірвати порочний круг з займання 6-10 місць в Західній конференції та кардинально змінити склад. Але менеджмент вирішив зберегти майже той самий склад, підписавши нові угоди з Нуркічем та Саймонсом, а також дати екстеншен Деміану Лілларду, який скоріш за все закінчиться так само, як і угоди Джона Уолла та Рассела Уестбрука.

Я все ще впевнений, що Джоді Аллєн буде продавати клуб, а для цього їй треба максимізувати його велью. Це безпечніше всього зробити саме збереженням нинішніх зірок франчайзу та вийти з ними в плей-офф в наступному році.

Саме для цього в Орегон приїхав Гері Пейтон, якому дали майже повне МЛЕ, та був виміняний з Детройту Джерамі Грант. Обидва гравці виглядають як влучання в яблучко стосовно гри на паркеті, де Грант повинен закрити багатостраждальну позицію форварда, а Гері Пейтон – єдина надія на хоча б натяк захисту периметру.

Також на драфті під сьомим номером був взятий талановитий гард Шейдон Шарп. Це типовий гравець для менеджменту Портленда, який дуже любить сирих гравців з максимальним потенціалом. Тут вміють їх розвивати та перетворювати на якісних виконавців.

Начебто все непогано, але є якесь відчуття шо щось тут не так. І тут я починаю цілу серію своїх «але».

Але чи можна вважати Нуркіча зіркою цього франчайзу, щоб на скрутному для центрів ринку давати йому цілих 70 млн? Але чи екстеншен Лілларда продиктований вірою Аллєн в цього гравця, або вона навіть не розраховує на те, що саме їй доведеться його виплачувати?

Але чи не забагато давати МЛЕ гравцю, який показав лише один пристойний сезон і якому на початку грудня стукне вже 30 років? Але чи не занадто ризиковано було брати сьомим піком проспекта, якого ніхто не бачив ще зі школи? Але чи не дуже круто буде зайти в податок на розкіш заради Джерамі Гранта?

Але чи потягне ця команда на вихід в плей-офф навіть при цих колосальних вливаннях коштів? Але, але, але…

Єдине що не визиває ніяких запитань – це екстеншен Саймонса. Так, наразі сума в 100 млн доларів виглядає ризиковано і вище ринку, але це молодий талановитий скорер, якого завдяки цьому екстеншену можна бути ще раз спокійно перепідписати через три роки і не хвилюватися щодо його виходу на ринок вільних агентів.

Все ж інше виглядає як суцільні питання і втрачена можливість перебудувати команду на льоту в стилі Індіани.

Нью-Орлеан Пеліканз

Пішли з команди: Гері Кларк, Тоні Снелл.

Підписання: Зайон Уільямсон (макс. екстеншен на 192,85 млн/5 років).

Трейди: –

Стан селарі кепу: 146,7 млн на 15 гравців.

Драфт: Дайсон Деніелз (8), Ей Джей Ліддел (41), Карло Матковіч (52).

Пеліканз – сама нудна команда нашої серії. Із мувів з ветеранами в них було тільки підписання максимального екстеншену з Зайоном Уільямсоном, де як велика перемога подавалася відсутність опції гравця на п’ятий рік.

В кейсі Зайона тут нема чим особливо пишатися, бо нема гарантії, що він доживе до п’ятого року взагалі, а якщо і так, то кому в сучасній НБА це заважає форсити трейд на другий-третій сезон? Гравці настільки нахабні, що вимагають трейду ще до введения екстеншенів в дію…

Також не були нікуди обміняні на підсилення ростеру Девонте Грем та Ларрі Ненс, а МЛЕ залишилось невикористаним. Це не є дуже великою проблемою для глибокої команди, але це говорить про те, що власник не дуже хотів заходити в податок на роскіш задля цієї команди. Переводячи на простий язик – Пеліканз поки що самі не бачать себе контендерами.

Досить прогнозовано все було і з драфтом. Я ставив їм Дайсона Деніелза в якості найбільш підходящого гравця – вони його і взяли.

Деніелз розумний гравець з захистом і плеймейкерськими якостями, якого в ситуації НОП можна планомірно розвивати і не форсити відразу на великі хвилини. Це проект і гра на довгу, але такий, що може дати гарний результат через 3-4 роки. Ей Джей Лідделл міг стати стілом з 41-го піку, але вже порвав «хрести».

В цілому, є якесь відчуття недомовленності від оффсізону Пеліканз, тому я би не виключав трейди з підсиленням команди, або обмін піками з Лейкерс. Тоді і подивимось, а цьому літу від НОП оцінку поставити нема за що.

Сан-Антоніо Спьорс

Пішли з команди: Лонні Уокер, Даніло Галлінарі (байаут в 13 млн).

Підписання: Кєлдон Джонсон (74 млн/4 роки – екстеншен), Горгі Дьєнг (мін), Айзея Робі (вейвер).

Трейди: Кєннеді Чєндлєр в Мемфіс на пік 2 раунду ЛАЛ 2024 та 1 млн $

Дежунте Мюррей та Джок Лендейл в Атланту на Даніло Галлінарі, 1 раунд Шарлотт 2023, 1 раунди Атланти 2025 і 2027 та право на свап в 2026-му.

Стан селарі кепу: 89,7 млн на 16 гравців – 33 млн до селарі кепу.

Драфт: Джеремі Сохен (9), Малакі Бреннам (20), Блейк Везлі (25).

В менеджменту Сан-Антоніо перед цим оффсізоном був вибір: рухатись в один чи інший бік, або лишатися командою рівня біля плей-іну. В своєму превью я бачив для них відмінну можливість пограти мускулами кап спейсу та поборотися за топового РФА, але в реальності Спьорс пішли зовсім в інший бік.

Це все ж таки набагато краще, аніж вектор останніх кількох років, але фанати Сан-Антоніо напевне були б більш зацікавленими в варіанті з підписанням Деандре Ейтона або трейдом за Майлза Тьорнера.

Але для дій САС в обміні Дежунте Мюррея була серйозна причина. Один з найкращих контрактів ліги в 34 млн за два наступних сезони був не таким то і гарним саме для техасців. Причиною цьому була екстендабіліті.

Максимальним оффером по екстеншену Мюррея для Сан-Антоніо могла бути начальна сума в 21,25 млн доларів, що зовсім не влаштовувало зіркового плеймейкера, який на вільному ринку претендує на зарплатню в більш ніж 30 млн.

Ризикувати і покладатися на те, що Мюррей через два роки вибере саме Сан-Антоніо в якості вже вільного агента в Спьорс не збиралися – це було б дуже наївно. Саме тому гард «шпор» був дуже навіть доступним для трейду, але на умовах техасців.

Атланта повністю виконала ці умови і пакет з трьох піків першого раунду та один свап повинен був повністю влаштовувати Ар Сі Бьюфорда та Брайана Райта. Тим паче, що і власнику Пітеру Холту можна було добряче зекономити після викупу контракту Даніло Галлінарі за 13 млн.

Кєлдон Джонсон отримав свій екстеншен в 74 млн, але він може стати наступним ветераном Сан-Антоніо, який відправиться в іншу команду в обмін на піки. Це буде не цього сезону, але навряд він залишиться в клубі до кінця свого контракту.

Спьорс високо цінують універсальних вінгменів, кожного з яких хочуть зробити новим Каваєм Лєнардом, та скорінг гардів. Цього року тенденція продовжилася піками апсайдних Джеремі Сохена, Малакі Бреннама та Блейка Везлі.

Не знаю наскільки вистачить Грега Поповіча працювати в НБА, але поки він в клубі – ці хлопці будуть в надійних руках і в них є дуже гарний шанс реалізувати свій потенціал. Тим паче, що у складі нема кому завадити їм отримувати великі хвилини вже зі старту кар’єри.

33 вільних мільйони під селарі кепом – відмінна можливість отримати ще кілька піків за погані контракти до кінця цього сезону, тому Сан-Антоніо будуть популярним партнером для трейдів в дедлайн.

Це літо повинно запам’ятатися фанатам Спьорс в якості саме того, коли франчайз нарешті перестав жити минулим і обрав вектор розвитку у бік тотального ребілду. Це може не всім подобатись, але це однозначний плюс, порівнюючи з повільною корозією результатів до цього.

Вашингтон Візардс

Пішли з команди: Томас Брайант, Джастін Робінсон.

Підписання: Бредлі Біл (251 млн/5 років), Делон Райт (16/2 – МЛЕ), Ентоні Гілл (3,83/2), Тадж Гібсон (2,91/1).

Трейди: Кєнтавіус Колдвел-Поуп та Іш Сміт в Денвер на Монте Морріса та Вілла Бартона.

Стан селарі кепу: 149,9 млн на 16 гравців – 300к під лакшері тексом.

Драфт: Джонні Девіс (10), Яннік Нзоса (54).

Головною задачею для Вашингтона на це літо було підписання нової довгострокової угоди з Бредлі Білом. Робота стосовно цього розпочалася ще взимку, коли був виміняний Крістапс Порзінгіс. В цей оффсізон Візардс провели непоганий трейд з Денвером, де в столицю США переїхали Монте Морріс та Вілл Бартон.

Два якісних трейди та ще 250 млн причин переконали Біла, що Вашингтон – це гідний вибір для продовження кар’єри. Ну а Візардс як мінімум уникли катастрофи.

Що стосується самого трейду, то звісно ж КСП краще підходив столичному колективу, аніж Вілл Бартон. Але Бартон – це креативний вінгмен на спливаючому контракті. Він здавав в останні декілька сезонів, але не дуже швидко і все ще є якісною опцією на обох сторонах майданчику.

До цього трейду в складі Вашингтону був лише один плеймейкер, да і той – Іш Сміт. Тому обміняти його на Монте Морріса – це той апгрейд, який перевісив даунгрейд з КСП до Бартона.

Головним придбанням на ринку вільних агентів став Делон Райт, на якого використали більшу частину МЛЕ. Райт буде кращим пасуючим гравцем в ростері команди та може виходити в старті, бо його захисні властивості більше підходять в пару до Біла, а атакувальні здібності Морріса – з лавки запасних.

В будь-якому разі – це два якісних придбання в найслабшу ланку Візардс, яка дуже постраждала від травми Джона Уолла та її наслідків.

Саме наслідки цієї травми та небажання піти в ребілд з трейдом Біла доводиться розхльобувати Томмі Шепарду. Він нібито не тупить і робить один гарний трейд за іншим, а на виході все рівно виходить якась незрозуміла субстанція замість нормальної команди. І все це за 150 млн доларів.

Навіть після трьох якісних оффсізонів поспіль та 150 млн затрат у платіжну відомість Вашингтон не можна назвати стовідсотковим претендентом на плей-офф на важкому Сході. Візардз все ж таки можуть прийти до обміну Біла, але це може статися, коли треба буде доплатити, щоб його позбавитись.

В цих стратегічних роздумах я ледь не забув пожурити Шепарда за пік Джонні Девіса, який був з відривом самим слабким гравцем з топ-10 драфту в Літній Лізі. Та й до драфту Девіс подобався небагатьом. Поки що цей пік виглядає помилкою.

В цілому, незважаючи на доволі якісне літо, всі розмови коло Вашингтона ведуться тільки зі згадкою про Бредлі Біла, що повинно дуже тішити його его. Але ж баскетбольна команда – більше за одного гравця. І ось з цим у Візардс є проблеми.