Сьогодні у столиці Угорщини був певно найбільш насичений день з точки зору стартів українських атлетів. У ранковій програмі змагалися чотири українські стрибунки у висоту та Артур Фельфнер у метанні списа, а в вечірній сесії відбувався перший великий фінал для нашої легкої атлетики – жіночий потрійний стрибок з Мариною Бех-Романчук!
День розпочався з десятиборства, де українців немає, тому наша увага одразу була прикована до секторів для стрибків у висоту, тому що Україна мала одразу 4 путівки на цей Чемпіонат Світу, завдяки перемозі Ярослави Магучіх в минулому сезоні Діамантової Ліги. Дівчата вийшли на арену, і одразу почали займати собі місця, Юлія Чумаченко, як дебютантка світових першостей поближче до сектору, а Ярослава Магучіх, яка добре знала, що їй багато разів стрибати не доведеться розложила свій каремат у тіньку біля рекламних щитів, та за звичкою зайняла горизонтальне положення, відпочиваючи в очікуванні суперниць, що стрибають на 1.80 та 1.85 – висоти, які для Ярослави є не цікавими.
Юлія Чумаченко, яка вперше виступала на змаганнях такого рівня сьогодні стрибала у поясі, який допомагає їй не так сильно відчувати біль у спині, уже після змагань, вона сказала журналістам, що майже весь рік стартує з різними травмами, тому повноцінно вилікуватися так і не вдається, сьогодні вона зупинилася на висоті 1.85, та посіла загальне 23 місце. Більш несподіваним для нас усіх став виступ Юлії Левченко. Учасниця уже п’ятого за ліком Чемпіонату Світу не змогла пройти у фінал, при цьому проблеми у неї розпочалися уже на висоті 1.89, яку киянка подолала лише з третьої спроби. На 1.92 усі три стрибки виявилися не вдалими.
“Я не знаю, що пішло не так. Я зробила кілька дитячих помилок, сама зіпсувала собі стрибки. Враховуючи мої останні сезони, сьогодні я відчувала впевненість у собі, це добре що у мене з’явилося оце відчуття, але прикро, коли все добре, але є якісь помилки. Якщо чесно, то я налажала і дуже серджусь на себе за це”, – сказала Юля мені у мікст-зоні після стрибків.
Не кращим сьогоднішній ранок був для Ірини Геращенко, яка теж не взяла 1.92, але за рахунок чистих стрибків на нижчих висотах таки пройшла у фінал.
“У мене був хороший настрій у секторі, була дуже рада що стрибаю. На 1.92 перша спроба буде не вдалою, тому що я дуже хотіла стрибнути одразу, і в підсумку трішки зажалась. Я поки не бачила своїх стрибків, сподіваюсь чоловік усе записав, і я зможу віддивитися та проаналізувати помилки, для того щоб у фіналі так не помилятися”, – поділилася враженнями Ірина.
Для Ярослави цей ранок був дуже довгим з точку зору очікуванні і дуже коротким з точки зору стрибків. 1.89 з першої спроби, 1.92 також з першої – і до журналістів. У мікст-зоні Магучіх провела явно більше часу, ніж у секторі, та й мені врешті решт теж вдалося поспілкуватися з Ярославою. Це та інші інтерв’ю з Будапешту дивіться у нашому інстаграмі
Не дуже приємним цей ранок став для Артура Фельфнера. Чемпіон Світу серед молоді дебютував на дорослому Мундіалі, і абсолютно все що могло піти не так – пішло не так. Невдалий розбіг, травма ноги з молодіжного, переможного, Чемпіонату Європи, дві невдалі спроби і третя занадто коротка, щоб вийти у фінал. В сезоні у Артура абсолютною нормою були спроби на 81-83 метри, але сьогодні він зупинився лише на відмітці у 73.94. “Я навіть не знаю, що пішло не так. Сьогодні був просто не мій день, я дуже хотів метнути свою дистанції, аж занадто цього хотів, і тому зажимався, не вистачала легкості. Сил для фіналу у мене достатньо, але в технічному плані все пішло не так, тому що мав проблеми з ногою”, – підсумував свій виступ молодий атлет.
А далі була вечірня сесія. І як в випадку з Тамбері, абсолютно все, що відбувалося навколо нас цікавило не дуже сильно, тому що о 19:36 за місцевим часом на секторі для горизонтальних стрибків розпочинався фінал потрійного стрибка у жінок за участі українки Марини Бех-Романчук.
Це лише другий сезон для українки у потрійному, але вона уже минулого року у Мюнхені довела, що здатна літати дуже далеко, встановивши там свій особистий рекорд – 15.02. Тут у Будапешті змагатися потрібно було не проти європейських суперниць. Венесуела, Ямайка, Куба, Домініка і Дарина Деркач, яка нині виступає за Італію. Обидві представниці Куби у цьому сезоні стрибали далі, ніж Марина, а Юлімар Рохас – це Юлімар Рохас. Тому надії на медаль у нас звичайно були, але дуже обережні.
Але уже перший стрибок змагань перевернув все з ніг на голову. 15.00 від українки, другий найкращий стрибок в її житті, і найкращий результат сезону виводив Марину Бех-Романчук на перше місце перед першою спробою Рохас. І венесуелка на старті зламалась. Перша її спроба накладалась на старт півфіналу на 800 метрів, і вона збилась з ритму. Друга спроба – знову старт забігу, і стадіон який не вчасно починає шуміти. Юлімар розгубилася, і такою розлюченою у секторі публіка її не бачила дуже давно, вона імітувала перші два кроки знову і знову, підкликала тренера, але після першого заступу у другій та третій спробі змогла показати дуже скромні 14.33 і 14.26, що давали їй лише 8 місце. І насправді венесуельці дуже пощастило, що молода американка Кетура Орджи, яка мала також 14.33 найкращим стрибком зробила два заступи, тому що при рівності показників, рахується другий найкращий стрибок спортсменки, і Юлімар пройшла до топ-8 завдяки своїй третій спробі на 14.26!
Друга половина змагань розпочиналася якраз таки зі стрибка Рохас, тому що після трьох спроб послідовність спроб перетасовується, і дівчата стрибають по черзі з 8 поточного місця по перше. Тому Юлімар стрибала першою, а Марина останньою у кожній серії. І проблеми світової рекордсменки нікуди не ділися. Заступ в 4 спробі, заступ у пятій, і перед останньою шостою вона нарешті отримала тишу на стадіоні. Не було забігів, не метали дівчата спис, вся увага була лише на сектор для потрійного.
І ось в цей момент, Рохас таки зібрала до купи всі потрібні елементи стрибка, і полетіла на скоромні для себе 15.08. Дуже близько до відмітки у 15 метрів також була ямайка Шанієка Ріккетс – 14.93, але цього було замало для медалі! Марина стрибала останньою, і вона була дійсно дуже близькою у попередніх стрибках, але на останній, шостий сил не вистачило. Заступ – і українка здобує другу у своїй кар’єрі срібну нагороду Чемпіонатів Світу з легкої атлетики. На цей раз у потрійному стрибку!
“Я щаслива! Я насолоджуюся всім, що зараз відбувається – кожною хвилиною”, – сказала нам Марина у мікст-зоні після змагань. “Я дуже хотіла золоту медаль, але не для себе, не для тренера, а для всіх українців – щоб ми могли завтра послухати гімн України, але трохи не вистачило”.
Емоції Марини та її повне інтерв’ю дивіться у нашому інстаграмі, тільки обов’язково дивіться, повірте – воно того варте. Там є ще короткі коментарі від Юлімар Рохас та й взагалі дуже багато унікального контенту!
Окрім потрійного на стадіоні вчора золото здобула японка Харука Кітагучі у метанні спису, а неймовірна Шеріка Джексон виграла 200 метрів у американок Габі Томас та Шакері Річардсон, і наприкінці змагального дня вдруге чемпіоном світу став Ноа Лайлз, на його коронній 200 метровій дистанції йому дійсно не було рівних.
Цей текст мав вийти раніше, якщо бути чесним то вчора, але його написання було відкладене на суботу завдяки неймовірній хмельницькій гостинності батьків Марини Бех-Романчук, які вчора пригощали усіх домашніми ласощами і святкували до години, після якої навіть у Будапешті уже не ходять автобуси
Віталій Волочай, зі спекотного Будапешту спеціально для Sporthub.Media
You must be logged in to post a comment Login