Спорт

Англія – Франція у футбольній і поза футбольній ретроспективі

by Inna Volochai

Three lions та Les Bleus зустрічались на футбольному полі протягом майже 100 років, але рідко коли ставки були настільки високими, як перед півфіналом проти переможця пари Португалія-Марокко.

Англійці були б не проти повторити зустріч 40-річної давнини в Більбао, коли вони в першому матчі групового етапу накидали сусідам три м’ячі (пропустивши один), два з яких були авторства Браяна Робсона. Та ідеальним підсумком для них був би 1966 рік, коли майбутні чемпіони здолали ту ж таки Францію 2-0 у груповій стадії і вийшли з першого місця, французи ж вилетіли з останнього. 

Протягом останніх трьох десятиріч, починаючи з нульової нічиєї на Євро’92, ці дві збірні грали 11 разів (з 8-ми останніх Англія програла 5) і це був період домінування Франції з двома титулами Чемпіонів Світу 1998 і 2018, між якими англійці вирвали перемогу в драматичному поєдинку на груповому етапі Євро-2004 з рахунком 2-1 і скатали в групі нічию 1-1 на Євро-2012. З того останнього офіційного матчу на Донбас Арені залишилось всього по одному гравцю у складах обох збірних.  

Тим не менше, чим далі ми заглиблюємось в історію, тим статистика схиляється на користь представників Туманного Альбіону, атже з травня 1923 року вони святкували перемогу в 17 із 31 поєдинків проти суперників з того берегу Ла-Маншу.

UEFA EURO 2004, England vs France – Group B – Luz Stadium, Lisbon. Credit: Action Images / Michael Regan

Взагалі, історія протистоянь між Англією і Францією виходить далеко за межі футбольного поля. Відносини сусідів є довгими і складними, з війнами і союзами в різних історичних епохах і на різних географічних просторах.

Починається вона у 1066 році з норманського вторгнення на Британські острови (до цього і ті, й інші піддавались набігам вікінгів і між собою не воювали). Перепливши Ла-Манш, нормандський правитель Уільям Завойовник проголошує себе Королем Англії і починає насаджувати британцям мову, культуру, побут, релігію. Цим пояснюється те, що наприклад близько 50% слів в сучасній англійській мові французького походження. Справедливим буде зазначити, що і зворотній мовний процес активно пішов на більш пізніх віхах історії; зараз англійська і французька – перша іноземна у кожній із сучасних країн відповідно, хоча й належать до різних мовних груп.

З того часу і аж до минулого століття не було жодного такого, коли б англійці і французи не воювали між собою, як безпосереднього одні проти одних, так і у складі союзницьких альянсів. Періоди затишшя між збройними протистояннями не тривали довго. Найбільш значимі з цих конфліктів, 100-літня війна і війни за незалежність Франції завершились перемогою останньої, а семирічна і Наполеонівські –  домінуванням Англії (з 1707 – Британії)

Період 100-літньої війни тривав в реалі довше, почавшись у 1337 з претензії Едварда ІІІ на французьку корону. Протягом цього часу конфлікт пройшов три фази загострень, армії сходились у битвах більше 50 разів, змінилось кілька поколінь правителів, з’являлись народні герої, складались легенди і поставали такі знакові історичні фігури, як Жанна д’Арк. 

Jeanne d’Arc statue, Paris. Source: Flickr, by Lars Andersson/LimeWave

Закінчилась столітня війна у 1453 році втратою англійцями усіх територій на континенті, окрім Кале (яким вони володіли ще сотню років, до 1558 року). Хоча саме цю війну ми вивчаємо на уроках історії як столітню, це не найперша столітня війна і не найдовша. 

Першою настільки затяжною і виснажливою була війна між династіями Капетингів і Плантаганетів (1159-1259), більшою мірою за землі Нормандії і Бретону і, звісно, не без зазіхань на престол з того й іншого боку.

А останньою і найбільш тривалою, що розбилась на десяток різних періодів та вийшла далеко за межі Старого Світу, точилась на морях і в заморських колоніях, була війна 1689-1815 років. Друга столітня, як її називають, починалась дев’ятирічною, а закінчилась крахом наполеонівських планів (в буквальному сенсі).

Між столітніми війнами англійці і французи теж неодноразово знаходили приводи зійтись на полі бою, втручаючись в політичні розбірки інших країн або влаштовуючи власні, частіше за все на релігійному підгрунті.

В цей час затяті суперники встигли побути й союзниками, об’єднавшись в cередині 17 століття спочатку проти Іспанії , а згодом проти Нідерландів. Хоча з останнього союзу Англія вийшла й стала на бік Нідерландів. І правильно зробила, атже уже за півстоліття піднялась, зміцніла і розширилась, значною мірою за рахунок тих же Франції з Іспанією, що на той час cтворили власний тандем.

У семирічну війну 1756-1763 років між Францією і Британією, яку Уінстон Черчіль описував як Нульова Світова, були втягнуті всі основні сили в Європі. Британія в неї вступила як Сполучене королівство, а вийшла як Британська Імперія, забравши контроль над основними морськими торгівельним шляхами  і закріпивши право на колонії в Північній Америці, Карибському басейні й Індії.

Втім, рух за незалежність десятиліття потому, що ознаменувався початком виходу колоній з-під британського впливу, не обійшовся без французького втручання, хоча останні й не визнавали цього відкрито. 

Після Французької революції, наприкінці 18-го та на початку 19-го століття, погоду у Старому Світі робив Наполеон Боннапарт, що проголосив себе першим Французьким імператором, в плани якого входило також загарбання Британії.

Ці плани зламав, точніше, потопив Адмірал Нельсон у Трафальгарській битві 1805 року, остаточно підтвердивши домінування Великої Британії на морі. Після чого Наполеон переключився на війну проти двох інших Імперій – Австрійської та Російської. 

Остаточної поразки Французький імператор зазнав у червні 1815, коли його армія була розбита британськими та пруськими військами під Ватерлоо.

Після цього між давніми ворогами нарешті встановився мир, який похитнувся після 1880 року конфліктом за Суецький канал та африканські колонії.

І британці, і французи виступали союзниками проти Німеччини в обох Світових Війнах. Під час Другої Світової британські війська допомагали звільняти окуповану Францію від нацистів. Обидві країни протистояли Радянському Союзу під час Холодної війни і були засновниками НАТО на чолі зі Сполученими Штатами.

Зближення британців з американцями дратувало президента Франції Шарля де Голля, який блокував у 60-х роках вихід Великобританії на Європейський спільний ринок. Лише після його смерті Британія вступила до Європейського Союзу. І з якого вийшла нещодавно за власним бажанням.

Євротунель під Ла-Маншем (довж. 51 км, відкр.1994 р) як символ співпраці Франції та Великобританії. Photo by FranceTravelBlog

В останні роки обидві країни мають досить тісні відносини, особливо що стосується оборонної та зовнішньої політики, хоча, як правило, мають розбіжності з цілої низки питань. Францію і Велику Британію часто називають “історичними суперниками” оскільки між ними постійно, протягом віків, точилась конкуренція. Французький письменник Хосе Ален Фалон, характеризуючи відносини між країнами, описував британців як “our dearest enemies”.

Що ж, зовсім скоро ми дізнаємось, на чию користь між “найдорожчими ворогами” закінчиться столітній етап уже футбольної війни.

Exit mobile version